Мартирологія Українських Церков Т. 1

Інтерес до Собору був величезний. Місцеві з’їзди обирали делегатів на Собор і давали їм свої накази. Основні засади життя Церкви — автокефальність, соборноправність і укра- їнізація — підкреслені були в усіх наказах. Та ще скрізь покладали на делегатів обов’язок — розв’язати справу з єпископатом української Церкви: «Не приїздити додому, не знайшовши єпископів для нашої Церкви». Прибули 472 делегати з усіх частин України. Найбільше делегатів було з Київщини, Волині, Поділля, потім з Чер- нігівщини, Полтавщини, були делегати з Одеси, Херсон- щини, Слобожанщини і навіть з Кубані. Серед делегатів було 64 священики. Переважна більшість делегатів — се- ляни, кооператори, вчительство. Були видатні українські працівники на ниві культури, освіти, мистецтва: академік Кримський, професори — Стебницький, Єфремов, Чехів- ський, Данилевич, Стороженко, Черкаський, ІЦербаківський, Карпов, Красицький, Павелко, Старинкевич; письменники — Старицька-Черняхівська, Марія Старицька, Стешенко, Косинка; лікарі — Кудрицький, Левицький, Черняхівський, 106 Пучківський; композитори — Стеценко, Мих. Ступницький, Гончаров, Давидовський, Левицький, Козицький, Яциневич, Гайдай; кооператори — Микола Левицький, Бучило, Кудря. Це прізвища, які зберегла мені пам’ять до цього часу. Справді, що було найкращого в українській нації, що не впало ще під більшовицьким режимом, у кого ще жевріла надія на краще майбутнє України, хто не боявся назвати себе православним українцем, — ті були на Соборі або безпосередньо, або посередньо, через своїх делегатів і репрезентантів. Собор відкрився 14/1 /жовтня, на Покрову, увечорі, після урочистої літургії вдень. На голову Собору обрано Голову ВПЦР — Михайла Мороза, до Президії Собору — най- поважніших з духівництва і мирян, на секретаря Собору — Івана Тарасенка (сумна його доля — в 1922 році був розстріляний в справі Волинського повстанкому). Засідання Собору проходили в храмі святої Софії, вранці і ввечері, починались і закінчувались молитвою. Делегати були роз- міщені по парафіянах м. Києва, які дуже гостинно і зво- рушливо-сердечно приймали їх. Насамперед Собор вислухав інформації делегатів. Ці інформації тривали два дні і подали дуже цікаву картину поширення Української Автокефальної Православної Цер- кви на місцях. Всі делегати підкреслювали те величезне релігійне піднесення, яке викликала в широких колах люд- ности і серед інтелігенції та молоді відроджувана україн- ська Церква. Розповідали, як за кільканадцять кілометрів ходили селяни до сусіднього села, щоб почути службу Божу українською мовою, як з сльозами моляться люди на українських службах Божих, як зразу гуртуються для орга- нізації парафії, хору, для благовістя по сусідніх громадах. Деякі прочитали вірші, складені сільськими поетами з на- годи відродження рідної Церкви, деякі передали до Пре- зидії Собору ноти на церковні пісні — творчість місцевих композиторів, інші передали кошти, зібрані серед парафіян на церковні потреб