Мартирологія Українських Церков Т. 1

ні особи, а с обрані представники своїх церковних громад. Тому і голос їх на Соборі не є їхня приватна думка, а голос усієї тієї Церкви, що їх обрала. Отже в складі всіх представників Собору лунає голос усієї української Церкви. 2. Всі члени Собору зібрались в ім’я Христове, для ви- рішення справ про життя Христової Церкви в українському народі; отже серед них, згідно з його словом (Мт. 18, 20), присутній Христос. 3. Всі члени Собору надхнені вірою, що українською Церквою керує Дух Святий, і що «благодать Духа Святого нас тут зібрала». 4. Отже, Собор має всі умови і підстави для того, щоб бути цілком канонічним, правним Собором усієї Церкви. 5. Коли єпископи не прибули на Собор, то тому, що вони або не вважають себе членами нашої Церкви, або не вважають себе обранцями Церкви, або, нарешті, тому, що вважають себе вищими над іншими вірними станами в Церкві, отже хочуть панувати на Соборі, тим часом як у Церкві перед Христом усі рівні. Після уважного обговорення цих тез Собор визнав себе канонічним і правомочним голосом усієї української Цер- кви, з вірою, що на Соборі присутній Сам Христос, що на Соборі діє благодать Святого Духа. Друге питання було інформаційного порядку про заходи ВПЦР в справі набуття єпископату УАПЦерки. Голова Собору розповів про всі переговори і листування з єпис- копами російської Церкви на Україні та в Москві і прий- шов до висновку, що сподіватися на інше ставлення тих єпископів до української Церкви не доводиться, бо причи- ною такого ставлення є міркування не церковного порядку, а політичного, невизнання за українським народом права на самовизначення. Дуже жваво делегати Собору обговорювали цю допо- відь. Цілком розважно і об’єктивно підходили до цієї справи. Приховували в собі обурення проти ворогів україн- ської Церкви, бачили й розуміли, що єпископи використо- вують своє монопольне право на поставлення єпископів і ведуть усе до того, щоб українська Церква не відродилася. Проте, не для себе, а для широких мас віруючих і для історії, більшість делегатів схилялась до того, щоб обрати депутацію від Собору і вирядити до екзарха Михаїла Єрмакова просити від імени Собору поставити українцям українських єпископів. Мовляв, може між керівниками 109 української Церкви і єпископами зайшли особисті непоро- зуміння, встановилися неприязні відносини, отож хай нові люди, від цілого Собору, підуть попросять екзарха, запро- сять його на Собор. Обрали делегацію з найстарших, найбільш шанованих членів Собору на чолі з артільним братом Миколою Ле- вицьким. Делегація скоро повернулася і доповіла, що ек- зарх зараз прибуде на Собор. Справді, за кілька хвилин екзарх Михаїл в супроводі двох священиків прибув до святої Софії. Зустріли його співом «Достойно є» і «Іс полла». Екзарх зразу звернувся до делегатів Собору з зак- ликом не вносити розбрату в церковне життя, роз’їхатись по домах і зайнятися своїми справами. Він, екзарх, надіс- ланий в Україну патріархом Тихоном для в