Мартирологія Українських Церков Т. 1

створення Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) на Першому Всеукраїнському Православному Церковному Соборі у Києві (14-30. X. 1921). Цю національну українську Церкву очолив митрополит Василь Липківський (1921-1927), згодом Микола Бо- рецький (1927-1930) і митр. Іван Павловський, як митрополит УПЦ (1930-1936). Поруч УАПЦ, яка в 1924 році нараховувала 30 єпископів, близько 1500 священиків і близько 1200 парафій, існу- вали в Україні ще 3 інші православні Церкви — патріярша Росій- ська Православна Церква, «Жива Церква» і «Діяльна Христова Церква». З кінця 1920-их років радянська влада знищила УАПЦ і її владик, а православні Церкви, поза кількома парафіями на Україні, існували лише за межами СРСР, головним чином в Польщі, де дістали автокефалію від Константинопольської па- тріярхії(1924). Під час Другої світової війни (1941-1944) дійшло до відрод- ження УАПЦ на окупованих німцями українських землях, яка була знову ліквідована з поверненням радянської влади. Під час війни, з УАПЦ в Україні конкурувала Автономна Православна Церква під проводом митрополита Олексія Громадського. Сьо- годні на Україні діє лише толерована радянським режимом Ро- сійська Православна Церква, в яку 1946 року насильно включено ліквідовану Греко-католицьку Церкву Західньої України. На чолі цієї Церкви в Україні стоїть «екзарх всієї України»; екзархат охоплює тепер 14 єпархій, 2500-3000 церков. УАПЦ продовжує своє існування на еміграції, побіч інших українських Православ- них Церков, головним чином Української Православної Церкви у США і Української Греко-православної Церкви в Канаді, між якими існує молитовно-духовна єдність. * * * Православна Церква в Україні пройшла тяжкий шлях на про- тязі свого тисячолітнього існування. її доля повна трагедій і 13 терпінь. Від світанку її існування нею рядили, за малими виїм- ками, ієрархи чужинці, греки. Згодом прийшла татарська навала, знищення церков і церковної організації, перенесення осідку ми- трополії на Північ. Чужинецьке панування допроваджує до упадку ієрархії і згодом до розбиття Церкви (1596). Охорону православія перебирають малодосвідчені у церковних справах братства. Тіль- ки на короткий час за козацько-гетьманської доби, від П. Сагай- дачного до І. Мазепи, Православна Церква розвивалася вільно і зазнала за Могилянської доби свого повного розвитку. Але знову, в наслідок політичних умов, 1686 року її підпорядковано чужому центрові — Московській патріярхії. На Правобережній Україні вона зазнає переслідування з боку католицької Польщі. Право- славна Церква в Україні, особливо її ієрархія, ставала інстру- ментом русифікації і прагнень російського імперіялізму, який па- ралізував і розкладав живе тіло українського православія. Цей стан тривав до березневої революції 1917 року. Але вона також, через малу зацікавленість релігійними справами україн- ської влади і через спротив чужої ієрархії, не принесла в цер- ковній площині сподіваних змін. Щойно у ворожих в