Мартирологія Українських Церков Т. 1

ж, прот. Ксе- нофонт Соколовський, що виступив із своєю співдоповід- дю, в якій, використовуючи місіонерські підручники проти сектантів, застерігав делегатів Собору від сектантського шляху, від того, що замість української Церкви утвориться вузька секта, повів за собою лише кількох священиків (се- ред них і двох з Полтави, прот. Павла Погорілка, прот. С. Пилипенка та кількох мирян). Ухвалено було, після обговорення доповіді і співдопо- віді, питання про спосіб набуття єпископату попередньо 112 розв’язати на нарадах делегатів Собору окремих губерній. Делегати всіх губерній на нарадах висловилися за соборну висвяту єпископів. Остаточне розв’язання справи відклали на вечірнє засідання (20 жовтня). На вечірньому засіданні Собору настрій був надзви- чайно підвищений. Інтерес до Собору серед киян був вели- чезний, хори св. Софії не вміщали бажаючих послухати й побачити, що робиться на Соборі. Немало було там і підшіптувачів та ворожих агітаторів, немало було і агентів радянських охранних органів. Ввечері 20 жовтня людей було особливо багато, всі бо знали, що має розв’язуватися основне питання. На тому засіданні виступило ще багато делаґатів Собору. Особливо сильне враження справили промови академіка Агатангела Кримського, проф. Василя Данилевича і проф. Григорія Стороженка. Академік Кримський розповів про свою участь у роботі Перекладової комісії ВПЦР і Перекладової комісії при екзархові. На його думку, там Перекладова Комісія існує для людського ока, бо вона не тільки нічого ще не переклала на українську мову, а навіть не виробила принципів і основних засад, за якими має працювати. Пе- рекладова Комісія екзарха, як і всі запевнення про бого- служення українською мовою, мають на меті приспати національно-релігійну свідомість українського народу — мовляв, перешумує, перегорить і втихне; ті, що тепер га- ряче беруться до церковної справи, охолонуть, і все піде по-старому. Через те, на думку академіка А. Кримського, не можна довірятися російському єпископатові, не допус- тити приспання свідомости віруючих українців, а викорис- тати масовий, всенародній рух за українську Церкву, бо коли пропустити цей момент, то історія того не простить. Академік Кримський попередив, що він не богослов, але віруюча людина, обізнана з історією Церкви. Знає, що є в Церкві догмати, як непорушні істини, основи віри, ухвалені на Вселенських Соборах. А є правила отців Церкви, ка- нони, ухвалені різними Соборами, які (канони) складалися людьми для унормування церковного життя, в інтересах Церкви, і відповідали потребам того часу. В дальші часи на Соборах канони змінялися, замінювалися новими, від- повідно до часу і потреб. Біда наша в тому, що Вселенські Собори вже більше тисячі років не збираються, і багато є таких канонів, що давно пережили себе і їх ніхто не ви- конує, та і не можливо їх виконувати, навпаки, життя і умови виробили інші церковні норми, які ніким не узако- 113 нені, а існують поруч з узаконеним