Мартирологія Українських Церков Т. 1

вони сповістили, що представники православного народу українського, яким доручено було долю рідної Церкви за проводом Духа Свя- того знайшли шляхи для дальшого її духовного життя і розвитку. Тим делегатам Собору, які через пізній час чи з інших причин не були на тому вечірньому засіданні, Собор надав право голосувати ранком наступного дня. Отже, всього в голосуванні взяли участь 324 делегати, з них за соборну висвяту висловились 310, проти — 7, утрималися — 7. На ранковому засіданні 21 жовтня після закінчення го- лосування Собор приступив до виборів первоієрарха Укра- їнської Автокефальної Православної Церкви, перед тим ухваливши постанову про становище його в Церкві. Перво- ієрарх Української Автокефальної Православної Церкви титулується: «Архиєпископ (такий-то), Митрополит Київ- ський і всієї України». Він — обранець Всеукраїнського Собору, діє в імені всієї Церкви в міжсоборний час, він є Почесний Голова ВПЦР, він також є Голова Вищого Цер- ковного Суду, йому належить все духовне керівництво Церквою, він звітує за свою архипастирську діяльність перед Всеукраїнським Церковним Собором. Вибори митрополита проведено закритим подвійним голосуванням: спочатку записками намічався кандидат, а потім — обрання. Одноголосно на Митрополита Київ- ського і всієї України обрано прот. Василя Литовського. Був сонячний день. Голосування відбувалося у відсут- ності кандидата. Після з’ясування наслідків голосування делегація з старших членів Собору запросила обранця Церкви і народу в собор. Він увійшов до храму, оточений такими ж сивобородими, як і сам. У всіх очі горять незви- чайним запалом, у багатьох в очах — сльози-діяманти. Голова Собору оголосив наслідки голосування і просив прийняти обрання Собору: «Ціле життя своє я був слугою 115 народу, і коли тепер така воля Божа, щоб я став першим слугою народу свого, я не маю права відмовлятися. Собор- не обрання мене на первоієрарха Української Автокефаль- ної Православної Церкви приймаю». Делегати Собору спі- вають «Довгі літа». Собор ухвалив, щоб соборну висвяту Митрополита ви- конати в неділю, 23 жовтня. Ухвалено було чин і порядок хіротонії. Ухвалено, щоб брали участь у хіротонії лише ті священнослужителі, які голосували за соборну висвяту, тобто ті, в кого нема жодного сумніву щодо законности цього акту. Ухвалено, що всі делегати Собору одговіються перед літургією 23 жовтня. А настрій був напружений. Ворожі агенти нишпорили між делегатами Собору, щоб посіяти в них сумніви щодо законности майбутнього акту. Обранець Собору на митрополита дістав багато сло- весних і письмових попереджень і погроз, що коли він згодиться на соборну висвяту, то буде знищений. Делегати Собору взяли його під свою охорону. 22 жовтня ввечорі відбувся чин наречення кандидата в митрополита, а 23 жовтня хіротонія його. Софійський Собор не вміщав усіх, хто бажав бути при- сутнім на літургії 23 жовтня. Через те передбачливо для делегатів Собору відгородили середину храму.