Мартирологія Українських Церков Т. 1

На ранішній літургії делегати Собору відговілися й причастилися. В лі- тургії взяли участь ЗО священиків і 12 дияконів. Пред- стоящим був прот. Нестор Шараївський. Архидиякон Силь- вестер Перепелиця прикрашав службу. Співали особливо урочисто соборний хор під керівництвом Петра Григоро- вича Гончарова і народній хор під керівництвом Дмитра Ходзицького. На часах проведено за чином опитування хіротонізова- ного і вислухано його сповідь віри та урочисті обітниці на служіння Українській Автокефальній Православній Церкві. Нечувано по-рідному і зворушливо лунали слова архидия- кона Сильвестра: «Приводиться улюблений Богом і обра- ний Всеукраїнським Церковним Собором почесний прот. Василь, щоб одержати хіротонію на Митрополита Київ- ського і всієї України Української Автокефальної Право- славної Церкви». Почалась літургія. Малий вхід. Двоє з духовенства — протоієрей Юрій Міхновський і протоієрей Михайло Ма- леча — виводять прот. Василя Липківського. «Звели, чесна Христова громадо!». «Звели, освячений Соборе!». — Спів 116 — «Ісаіє, радій!». — «Слава Тобі, Христе Боже!». «Святі мученики». Надійшов головний, найважливіший момент. Обранець Собору стає біля правого рогу святого престолу на коліна, йому на голову кладуть велику Євангелію, в золото-кованій оправі, розкривають її, всі священики кладуть свої руки на Євангелію, від священиків до солеї два ланцюжки рук дия- конів, на солеї два ланцюжки рук старших, від дияконів до всіх делегатів Собору, серед старших артільний батько Микола Левицький, а далі кожен делегат поклав свою праву руку на ліве плече свого сусіда. І всі — на колінах, вклонивши голови. З вівтаря чути голос прот. Нестора Шараївського: «Бо- жественна благодать, що завжди немочі лікує і недостачі поповнює, висвячує через покладення рук наших почесного протоієрея Василія на архиєпископа і Митрополита Київ- ського і всієї України Української Автокефальної Право- славної Церкви. Помолімося ж за нього, щоб зійшла на нього благодать Всесвятого Духа». Духівництво співає «Господи, помилуй», «Киріє елейсон». Обидва хори пов- торюють те ж саме. Церква завмерла. Далі. «Аксіос». «Достойний!» співають духівництво, хори, вся церква. І, нарешті, на солеї з’являється архиєпископ Василь, Митрополит Київський і всієї України. Він благославляє людей дикирієм і трикирієм на всі сторони, люди підво- дяться з колін. У всіх на очах сльози. Люди бачать перед собою знайденого первоієрарха своєї Церкви — ознаку повноти церковного життя, символ єднання українського народу, бачать свого духовного проводиря. Великий істо- ричний акт відбувся. Як важкий камінь звалився з плечей. Напруженість розрядилася. Ввесь час, до останнього мо- менту, кожен делегат Собору боявся, щоб якась неперед- бачена сила не втрутилася в здійснення наміченого, щоб щось не стало на перешкоді до хіротонії. Коли стояли на колінах, поклавши руку на плече сусіда, то здавалося, елек- тричний струм проходив по всіх туди, до вівтаря, до