Мартирологія Українських Церков Т. 1

ича — на єпископа Вінницького, вірного Олександра Ярещенка — на єпископа Полтавського і Лубенського, прот. Степана Орли- ка — на єпископа Ніжинського. Всіх їх Собор обрав 24-го жовтня, як кандидатів на єпископів. Собор ще розв’язав організаційні питання і ухвалив «Діяння 1 Всеукраїнського Собору Української Автоке- фальної Православної Церкви», тобто канони її. В тих «Діяннях» — догматичні й канонічні основи життя україн- ської Церкви, та засади її ідеологічного і організаційного будівництва. Собор ухвалив, що Українська Автокефальна Право- славна Церква непохитно стоїть на догматах, ухвалених Всесвітніми Соборами, непорушно додержує правил апос- тольських і отців та вчителів Церкви, і є «вільним членом Всесвітньої Соборної Православної Церкви та лишається в непорушному братерському єднанні з усіма Православними Церквами». Українська Православна Церква віднині, як автокефальна, ніякому духовному урядові інших Право- славних Церков непідлегла і сама порядкує своїм церков- ним життям за провідництвом Святого Духа. Примусове підбиття Української Церкви під зверхність Московського патріарха 1686 р. визнати аморальним і антиканонічним актом. Своє ставлення до канонів Православної Церкви Собор зафіксував у такій ухвалі: «Визнаючи канони церковного ладу і урядування, утворені Всесвітніми Соборами за до- помогою благодаті Святого Духа, за найбільш доцільні для свого часу і єдино можливі в той час засоби поряд- куванням церковним життям, Собор вважає, що ті ж ви- моги життя в певні часи, під керуванням того ж Святого Духа, теперішніми Соборами можуть і виключати їх із вжитку». Про духівництво Православної Української Церкви Со- бор ухвалив: «Походження і шлюбний стан не може бути перешкодою до набуття всіх ступенів духовного стану, до єпископського включно. В справі одруження і розриву шлюбів священнослужителі підлягають загальним зако- нам». Про устрій української Церкви Собор ухвалив таку постанову: «Єпископсько-самодержавний устрій Церкви, що 119 утворився під впливом обставин історичних і державно- монархічного ладу тих часів, і ним пройняті старі церковні канони, надалі не може залишатись і повинен бути зміне- ний устроєм церковно-соборноправним, відповідно духові православної Христової віри». Ухваливши ще постанови про структуру адміністра- тивно-господарських органів УАПЦ, Собор ЗО жовтня за- кінчив свою роботу. Значення цього Собору в історії України, в історії укра- їнської і навіть цілої східньої Православної Церкви вели- чезне. Він утворив надзвичайним способом українську на- родню ієрархію, затвердив головні основи життя Україн- ської Православної Церкви, її автокефалію, відокремлення від держави, всенародню соборноправність, рідну мову в богослуженні, рідні звичаї та обряди, ствердив новий устрій у Церкві, накреслив шляхи її розвитку і сам став головною підвалиною дальшого її життєбудівництва. Велике церковне значення цей Собор має ще й тому, що він був цілком вільний, ді