Мартирологія Українських Церков Т. 1

о нашій вірі Бог послав нам хвилеву радість духовного відродження. Але за не- твердість нашої віри Бог посилає випробування. Хто мо- гутніший за Бога? Кого, крім Нього, маємо боятися? Боя- тись може той, хто має сумнів у Божій правді нашої спра- ви, боятись може той, хто ради втіхи тіла готовий занед- бати душу; боятись може той, в кого впало зерно дия- вольської спокуси. Не бійтесь, хто служить Богові й лю- бить свого брата! Не бійтесь, хто щиро хоче спасти свою душу! Не бійтесь і відганяйте сумнів! Коли наша справа правдива й угодна Богові, ніхто нас не переможе! Не звертайте на побічні шляхи, не наважуйтесь на об- лудні манівці! Тільки відкритий і простий шлях є най- ближчий до Бога. На Нього наше упованіє, Йому слава, честь і поклоніння!..» Багато учасників Собору пішли на зустріч Митропо- литові, стали на захист свого Митрополита. Ворогів про- мова, звичайно, не задовольнила. Виступали за й проти. За залишення Митрополита на становищі керівника української Церкви виступали такі священики, як отець Хоць, Таран і інші. Виступив за за- 139 лишення Митрополита парафіянин Софійської парафії Іван Грищенко. Але йому не дали договорити. З наказу пред- ставника влади, в нього було відібрано мандат члена Со- бору. Агенти ДПУ тут же його заарештували, й того па- рафіянина вже більш ніхто не бачив. Виступали за зали- шення Митрополита жінки й чоловіки. Одна жінка, під- нявши голос, сказала: «Краще з честю вмерти, аніж га- небно жити». Митрополита було звільнено. Але ДПУ домагалося ще й засудження діяльности Митрополита, визнання його ді- яльности контрреволюційною, антирадянською. Собор так не ухвалив, але запротоколував: «Зважаючи на поважний вік, зняти тягар митрополичого служіння». 24-го жовтня 1927 року Другий Всеукраїнський Церков- ний Собор обрав єп. Миколу Борецького на Митрополита Київського і всієї України. Сам митр. Василь умовив його взяти на себе цей хрест. — Вас кличе Господь, — говорив митр. Василь до єп. Миколи. — Потрібний сильніший од мене. Що я, немічний, можу зробити при таких тяжких обставинах? — Г осподь обирає неміч, щоб перемогти силу. — Не знаю, що діяти, — сумно відповів єп. Микола. — Всечесний отче, ви повинні взяти на себе цей тягар, — сказав митр. Василь, — мене женуть. Я боюсь за святу Церкву. — Але ж таке ставлення до неї не закінчиться добром, хоч би й найсвятіший став у її кермі. — Так, але треба комусь стати й нести до кінця цей хрест тяжкий. Я вас прошу, як митрополит сьогодні, а завтра вигнанець. — Розумію вас і скорботи серця вашого поділяю... Не- хай буде Його свята воля — сказав о. Борецький. Митрополит Василь запропонував Соборові нового кан- дидата. Заперечень не було, обрано одноголосно. Перед обранням о. Микола молився у вівтарі святої Софії, ставши на коліна перед престолом. По обранні, він дав перед Собором присягу жертовно нести хрест митро- поличого служіння до кінця. Повчальне для сучасних і всіх наших грядучих поко- лінь, п