Мартирологія Українських Церков Т. 1

овне євангельської саможертви приречення о. Ми- коли під час його митрополичої інтронізації в соборі святої Софії в Києві (25. X. 1927.): «Поруч із розп’ятим тількищо митрополитом Василем, на мене чекає мій хрест. З без- 140 межної любови до Бога, до нашого народу, я готовий на жертву... Нехай буде воля Всевишнього»... Прот. М. Явдась Опубл. у кн.: «Матеріали до Патерика Української Автокефальної Православної Церкви», ч. 1. Уложив прот. М. Явдась. — Мюнхен, УАПЦ, 1951, стор. 18-21, 42^4. 141 [23] 2-ий ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ ЦЕРКОВНИЙ СОБОР ЗА «ІСТОРІЄЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ» МИТРОПОЛИТА ВАСИЛЯ ЛИПКІВСЬКОГО Митрополит Василь Липківський написав грунтовну працю « Історія Української Православної Церкви », з якої зберігся лише розділ \ІІ — « Відродження Української Церкви » {решта заги- нула під час Другої світової війни). Нижче передруковуємо з незначними скороченнями ту частину підрозділу про Другий Всеукраїнський Православний Церковний Собор, де автор роз- повідає, як під тиском ДПУ Собор мусів звільнити його з ми- трополичої катедри. 2-й Всеукр. Собор виявив у собі ще досить духа цер- ковности і волі, а тому його треба уважати за справжній церковний Собор, а його ухвали виявленням волі Церкви, за винятком, запевне, тих, що винесені під примусом влади. Така була і ухвала Собору про звільнення Митропо- лита: тут уже робило ДПУ руками Собору... Собор зразу виявив свою опозиційність, обравши на голову Волод. Че- хівського. Це вже мабуть не входило в міркування ДПУ, і сам Чехівський відмовлявся, але Собор настояв. Праця Собору почалась, згідно програму, з якихось теоретичних питань. Я ще встиг виголосити перед Собором свій мемо- рандум в справі відносин УАПЦ до держави і проект ві- дозви від Собору до УАПЦ в цій справі, як Чехівського викликано було до ДПУ і брутально повернуто до сучас- ности, наказано, щоб негайно поставлена була справа про звільнення митрополита Липківського, при чому прямо сказано, що коли Собор залишить Липківського, то зараз же буде розігнаний, а потім в першу голову піде на заслан- ня він — Чехівський, а за ним і митрополит Липківський. Від Собору викликано було делегацію до ДПУ, при чому 142 Карін, що був головним командиром цілого загону агентів ДПУ, що вартували на Соборі, оголосив їй волю влади, аби митроп. Липківського, як ворога влади, було усунуто, і виклав перед нею ті провини, які через їхню абсурдність навіть на Соборі і не згадували, а просто категорично поставлена вимога влади про моє усунення. Ця вимога викликала велике обурення з боку мирян проти єпископату і духівництва. Один селянин прямо сказав, що батько (цебто я) насвятив собі синів (єпископів), а вони тепер його продають; другий образив священика, що відчитав на Со- борі розмову делегації з Каріном, що була дослівно запи- сана, передрукована і роздана делегатам. Бачучи, що від- хилити питання про усунення митр. Липківського не сила, Собор все ж обрав ще одну