Мартирологія Українських Церков Т. 1

Ц. Собор вірить і певен, що його спокійна, дійсно соборна- поєднана св. Духом — праця є певною запорукою того, що в своїх постановах та ухвалах Собор був істиними устами всієї Церкви, дійсним виразником її волі та сві- домости. 2 ВПЦСобор з вірою сподівається, що трудні часи УАПЦ скінчилися, хвилювання минули. І з усіма вірними дітьми УАПЦ, ми єднаємося надією на те, що надалі життя її буде життям єдности, правди, миру й ра- дости в Дусі Святому. З подякою приймаємо все, що Божа воля подає нам для добра і зросту святої Церкви нашої. З любов’ю і щи- рістю серця пригорнімось до улюблення всієї Церкви, до того, кого в тяжку годину церковного життя сам Господь дав УАПЦ за Архипастиря й Митрополита. 2 ВПЦСобор кличе всіх вірних дітей святої Церкви української «в єд- ності духа, в союзі миру» (Еф. 4, 3) прикласти всіх зусиль на піднесення життя й церковної творчости. До неба — до 147 вищої правди Христа, до Церковного єднання в любові до його — піднесімо серця. «Одягніться ж оце, як обранці Божі, святі й любі, в милость милосердя, добрість, смиренність, тихість і дов- готерпіння... Над усім же цим любов, що є союз звершення. І мир Божий нехай править у серцях ваших, до якого вас і покликано в одному тілі» (Кол. З, 12, 14-15) святої Церкви Христової. «Богові ж і Отцеві нашому слава на віки вічні. Амінь» (Фил. 4, 20). У Києві. Жовтня ЗО дня Р.Б. 1927 Президія 2 Всеукраїнського Православного Церковного Собору: Голова — В.М. Чехівський Заступники Голови — архиеп. Констянтин Малюшкевич і протоієрей Леонтій Юнаків Секретарі — протоієрей X. Гов’ядовський і протоієрей В. Левитський Іззбірки Ф. Бульбенка. Архів УВАН ім. Д. Антоновича у США, Нью-Йорк. Машинопис. 148 [25] З ІНТРОНІЗАЦІЙНОГО СЛОВА МИТРОПОЛИТА МИКОЛИ БОРЕЦЬКОГО Новий митрополит Київський і всієї України Микола Бо- рецький, приймаючи вибір 2-го Всеукраїнського Православного Церковного Собору, виголосив слово, перейняте духом христи- янської любови, почуттям відповідальности й обов’язку перед Церквою та народом. ( Уривок). Що скажу я вам, мої рідні, що вас дав мені Господь? — Моліться за мене, брати мої, щоб у спокійній совісті я міг і тепер і завжди повторити слово апостольське: ні про що я не дбаю і не дорожу душею своєю, аби з радістю скін- чити путь мою і ту службу, що прийняв я від Господа Ісуса (Діян. 20, 24). Стійте у вірі, брати. Святу віру хрис- тиянську, цей великий дар Божий, що його побожною щи- рістю і великими жертвами своєї любови наш український народ споконвіку охороняв, своє життя і працю нею освя- чував, і ви зберігайте на віки вічні, як найдорожчий скарб душі нашої, як найбільшу святиню, що її дав Господь побожному нашому народові, що з давніх давен і по нині називає себе народом хрещеним. «В щирості не слабійте, духом палайте, Господеві служіть» (Рим. 12, 11), живучи по вічних заповітах святої Євангелії Його. Святу Церкву нашу Православну, автокефальну, рідну, що з ласки Не- бесного Отця