Мартирологія Українських Церков Т. 1

і Бога нашого, благодаттю Животворчого Духа Святого, відродилася для нового, вільного і творчого життя на славу Господа нашого Ісуса Христа, на служіння правді і любові на землі, — побожно шануйте своєю щи- рою любов’ю і повсякчасною взаємною братньою допо- могою. Відбудована чистим поривом віри і силою любови побожного народу українського до Господа Бога, в надії на Його Всемогутню допомогу, наша свята Церква і надалі незмінно будуватиме своє життя на тому ж самому грунті, 149 про який каже нам св. Апостол, що ніхто не може покласти другої основи, крім тої, яку покладено, що єсть Ісус Хрис- тос (1 Кор. З, 11). Ми згадуємо, якою холодністю або байдужістю зустріли наші церковні неоднодумці і непри- хильники відродження рідної Церкви. Минуло декілька ро- ків, — і якими тихими і сплутаними стали їх заперечення. Скільки того, що осуджували і проклинали, скільки того вони самі запровадили в своїм житті, бо до цього їх при- мусила непоборна сила правди, принесена в церковне жит- тя відродженням УАПЦ. І тут, на рідній Україні, і скрізь, де тільки трудна доля розкидала дітей нашого народу, — всюди наш віруючий люд іде до нашої святої Церкви, як до джерела свого духовного життя, правди і світла для душі; до неї несе він свою радість і подяку, в ній він оплакує своє горе і підносить до Отця світу свої благання. «Дніпро», орган УАПЦ у США, ч. 9. Трентон, Н. Дж., 1928. 150 НАДЗВИЧАЙНІ ПРАВОСЛАВНІ ЦЕРКОВНІ СОБОРИ ( Січень , грудень 1930 року) [26] ПРОТОІЄРЕЙ ДЕМИД БУРКО ПРО НАДЗВИЧАЙНІ ЦЕРКОВНІ СОБОРИ 1930 РОКУ Про сумної слави надзвичайні Собори 1930 року, на одному з яких було ліквідовано У АПЦ, а на другому — знову відновлено, але в тісних і обмежених рамках, під пильним контролем влади і в умовах неприпинних утисків, збереглось зовсім мало свідчень. Наскільки відомо, не залишилось жодних офіційних документів. Протоієрей Демид Бурко — свідок і учасник подій україн- ського національно-церковного руху 20-х років, у своїх спогадах змальовує тло. на якому проходили ці Собори та коротко пише про їхній перебіг. З другої половини 1929 року радянська влада через свій терористичний апарат, ДПУ, почала в Україні масовий погром її інтелігенції і культури, погром, що шалів пів- тора роки, а далі, то на якийсь час трохи стихав, то лютував знову. Почався він процесом «Спілки Визволення України», який совєти з політичною метою широко й голосно, а ще більше провокаційно, змонтували, як не- перевершені майстрі цих діл; процес тривав від 9 березня до 19 квітня 1930 року. Завданням комуністичного режиму було знищити ціл- ком усі вияви українського культурно-національного жит- тя, тому він приточив до СВУ й Українську Автокефальну Церкву. Йому треба було здискредитувати Церкву, щоб тим створити собі причину для знищення її, оскільки вона була для нього небезпечною, бо стояла в обороні хри- стиянського і національного єства свого народу. 151 Судове слідство в справі СВУ кваліфікувало українс